Психологічна допомога педагогам

 

Шановні педагоги!

На цій сторінці Ви знайде корисну інформацію для себе.

Дорогі колеги!

 У цей непростий час нам усім потрібні сили щоб плідно працювати, професійно зростати, підтримувати один одного та своїх близьких.

Пам'ятайте, для школярів та всієї вашої родини зараз дуже важливо бачити поряд стабільного, врівноваженого дорослого. 

Не забувайте про своє здоров'я!

 Маємо надію що запропонований матеріал стане вам у нагоді!

Бережіть себе та своїх рідних!

🔰 Шановні колеги, до вашої уваги!

В рамках міжнародної акції «16 днів проти насильства». 

📌 Пропонуємо АЛГОРИТМ подолання насильства щодо дитини: координація дій. 

У разі виявлення факту домашнього насильства щодо дитини уповноважений керівником закладу освіти спеціаліст (фахівець) з числа працівників даного закладу здійснює наступні дії:

 КРОК 1 

Забезпечує надання медичної допомоги (у разі потреби).

 КРОК 2  

Фіксує інформацію в журналі реєстрації фактів виявлення (звернення) про вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі (Додаток 3 до Постанови КМУ № 658 від 22 серпня 2018 року).

 КРОК 3  

Протягом доби за допомогою телефонного зв’язку та/або електронної пошти інформує: 

•  уповноважений підрозділ органу Національної поліції;

•  службу у справах дітей.

 КРОК 4  

Організує роботу практичного психолога та/або соціального педагога з постраждалою дитиною.

ПРОФІЛАКТИКА БУЛІНГУ

Мудрі дії педагога щодо профілактики булінгу

На що треба звернути увагу вчителю, що може бути передвісниками або маркерами цькування у класі:

· занадто підвищена емоційна атмосфера у класі;

· ви помічаєте, що діти припиняють спілкуватися та замовкають при появі поряд вчителя або дорослого;

· спостерігається відокремлення окремих учнів від решти класу;

· у класі сталося «перегрупування» дружніх кіл;

· кардинальна зміна поведінки окремої дитини – як пригнічена, сумна, закрита, так і навпаки – занадто піднесена, жвава, агресивна;

· раптове та нехарактерне зниження шкільної успішності окремої дитини;

· часті хвороби та/або прогули окремої дитини, не притаманні їй до цього часу.

ЯКЩО ВИ ПОМІТИЛИ ЯКІСЬ З ЦИХ ОЗНАК ТА ЗАПІДОЗРИЛИ НЕГАРАЗДИ У ДИТЯЧИХ ВІДНОСИНАХ, ВАРТО ЗВЕРНУТИСЯ ДО ШКІЛЬНОГО ПСИХОЛОГА ЗА ДОПОМОГОЮ. ПСИХОЛОГИ МАЮТЬ У СВОЄМУ АРСЕНАЛІ МЕТОДИКИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ВИЯВИТИ ЙМОВІРНИХ АБО ВЖЕ ІСНУЮЧИХ УЧАСНИКІВ ЦЬКУВАННЯ.

Що важливо пам’ятати, працюючи з булінгом:

· Цькування – явище групове, одна з форм поведінки групи, тож працювати щодо його подолання треба з усіма членами групи. Окрема робота (виховні бесіди, каральні санкції, корекція з психологом тощо) тільки з жертвою або тільки з агресором призведе до тимчасового результату, але цькування не зупинить.

· Група, яка згуртувалася навколо загальної цікавої мети, не буде цькувати.Гарний приклад – секції у дитячих будинках творчості, компанії однодумців. А от група, яку створили штучно, у якої немає спільної мети, що об’єднує, але є потреба у згуртуванні (а шкільні класи є саме такими групами), обов’язково знайде, проти чого або, скоріш, проти КОГО об’єднатися.

· Діти ніколи не можуть впоратися з булінгом самотужки, це не «пройде саме»!У цьому процесі вкрай необхідне втручання стороннього дорослого – і не одного.

· Важливо розрізняти непопулярність та цькування.Непопулярна дитина може бути без друзів у класі, мало спілкуватися та не «лізти у перші ряди» у громадській діяльності. Цькування може маскуватися під непопулярність, але коли дитина потерпає від насильства, психологічного або фізичного, сумнівів не має бути.

Що потрібно робити, коли виявлено цькування:

· Припинити процес насильства та достеменно визначити, що трапилося, коли, де, хто учасники, свідки, скільки часу триває тощо.

· Повідомити про ситуацію дирекцію школи та батьків учасників булінгу. По-перше, ситуація серйозна, до неї залучено багато дійових осіб, існують ймовірні тяжкі наслідки, тож вирішувати цю проблему повинні усі разом. А по-друге, нещодавно прийнятий закон України № 8584 щодо подолання булінгу передбачає адміністративну відповідальність усіх дієздатних осіб, які брали участь у цькуванні або які нічого не зробили для його припинення.

· Звернутися по допомогу до інших спеціалістів – психолога, соціального робітника, медіатора, експерта та інше.

· Разом з батьками, дирекцією школи, іншими спеціалістами (психолог, соціальний робітник, медіатор тощо) визначити та реалізувати заходи з підтримки постраждалого – надання медичної та психологічної допомоги, тимчасове невідвідування шкільних занять, переведення до іншого класу та інше.

· Разом з дирекцією, батьками дитини-агресора та іншими спеціалістами (психолог, соціальний робітник, медіатор) визначити і застосувати дисциплінарні та виховні заходи щодо дитини-агресора. Це може бути бесіда, зауваження, догана, подальше спостереження та надання психологічної допомоги.

· Провести з класом бесіду щодо цькування у колективі.

Але!

ПРИВСЕЛЮДНО НЕ МОЖНА НАЗИВАТИ СКРИВДЖЕНУ ДИТИНУ ЖЕРТВОЮ, А ЇЇ КРИВДНИКА – АГРЕСОРОМ! ЦЕ ТІЛЬКИ ПІДТВЕРДИТЬ «ПРАВОТУ» СИТУАЦІЇ, РОЛЕЙ ЇЇ УЧАСНИКІВ ТА ЇХ ДІЙ.

Тобто агресор отримає підтвердження того, що він домігся того, заради чого і здійснював цькування. А жертва отримає чергове, та ще й привселюдне, приниження. Бесіди щодо з’ясування обставин, виховні бесіди тощо треба проводити або в дуже вузькому колі людей, або наодинці. Важливо залучити дітей до обговорення цієї теми, разом виробити план дій щодо подолання булінгу у класі.

· Провести батьківські збори, присвячені темі цькування. Надати батькам інформацію про булінг (причини виникнення, дійові особи, сигнали про наявність, наслідки та інше), що допоможе їм попереджати або визначати явище цькування.

· Коли гостра стадія процесу минула, впроваджуються кроки, що забезпечать у колективі атмосферу поваги та толерантності, упорядкують поведінку дітей.

Важливо розробити, можливо разом з учнями, класну збірку правил або Кодекс поведінки, що буде визначати прийнятні та недопустимі види поведінки у класі та школі.Корисним для учнів буде періодично обговорювати та розбирати, чи вдається їм дотримуватись цього Кодексу, що заважає або допомагає і т. д.

Залучення всього колективу до якоїсь спільної справи, що буде об’єднувати всіх, згуртовувати. Важливо підібрати таку справу, до якої були би залучені УСІучні. Або це може бути декілька справ чи заходів, де у різних сферах будуть брати участь УСІ! Щоб кожен учень зміг відчути себе корисним для інших, мав визнання у чомусь своєму, мав змогу показати себе.

Проведення разом з психологом або соціальним педагогом різноманітних вправ та ігор для формування у колективі почуття згуртованості, доброзичливості, толерантності, довіри, взаємоповаги тощо.

Як бачите, протидіяти булінгу складно та довго. Це потребує великих зусиль, займає багато часу, а результат можна побачити не одразу. І подолавши наслідки конкретної ситуації, не можна думати, що цькування не повториться.

Головне у боротьбі з булінгом – постійна профілактична діяльність, швидке реагування та подолання найменших проявів та зародків цькування.

Кiлькiсть переглядiв: 1545

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. 

 

Рекомендації педагогам, які навчають дітей-переселенців

У педагогів виникла необхідність пояснювати дітям, що відбувається, як реагувати на конфлікти між дітьми, як втриматися від надання оцінок, як не нашкодити дітям, а навпаки, бути корисними.

Варто знати, що як би дітей не оберігати від інформації, вона до них буде надходити, оскільки діти мають доступ до мережі Інтернет, різних груп у месенджерах, телебачення і мають змогу спілкуватися з однолітками та отримувати від них інформацію.

Тому доцільно, якщо дорослі будуть також до дітей доносити важливу інформацію, при цьому враховуючи вікові особливості спілкування.

В просвітницькій діяльності МОНУ робить акцент на ознайомленні педагогів з технологіями надання першої психологічної допомоги учасникам освітнього процесу та запровадженні «Психологічної хвилинки» під час уроків.

Регулярне впровадження психологічних хвилинок узручний час та слушній нагоді допоможе здобувачу освіти стати більш спокійним, врівноваженим, а також дасть змогу краще зрозуміти свої почуття. Учитель має сам визначити, коли і у який час провести психологічну хвилинку. Інформацію можна отримати на сайті

 (https://imzo.gov.ua/psyholohichnyj-suprovid-ta-sotsialnopedahohichna-robota/materialy-dlia-vykorystannia-v-roboti-pid-chas-voiennykhdiy/vpravy-dlia-ditey-ta-pidlitkiv-iaki-perebuvaiut-u-stresoviy-sytuatsii-dlia-zniattiapsykhoemotsiynoho-napruzhennia/).

Основною допомогою в надзвичайних ситуаціях для дітей є:

-  відповідна віку фактична інформація;

- зрозумілі, відкриті пояснення того, що відбувається, і, можливо, неоднократне повернення до цієї розмови;

- допомога у висловленні своїх почуттів через розмову, гру, малюнок тощо;

- дитина може потребувати поради, як реагувати на запитання інших дітей (наприклад, якщо хтось із батьків постраждав чи загинув чи, можливо, через інші обставини);

- відпочинок, заняття улюбленими справами, що викликають задоволення;

- загальна підтримка як у сім'ї, так і в закладі освіти;

- звичний розпорядок дня для відновлення відчуття спокою;

-  регулярні запевнення, що все буде добре, що близькі люди піклуються і дбають про безпеку.  Діти молодшого шкільного віку відображають у грі все, що відбувається навколо. Гра для дітей - це можливість впоратися з ситуацією, яка вже склалася чи може мати місце. Гра для дитини - це дуже важлива «робота». Але робота особлива, вона одночасно приносить задоволення, розвиває та навчає, вводить у суспільство. У грі діти моделюють доросле життя і його конфлікти та відображають суспільні конфлікти. Діти в одну й ту ж саму гру будуть грати стільки разів, скільки їм потрібно. Вони самі розподіляють, хто яку роль виконуватиме, і добре орієнтуються в правилах, які створюють. З часом активність та актуальність гри буде знижуватися, і діти захопляться новою грою.

Будь-яка інформація повинна бути подана дитині відповідно до її віку та рівня розвитку. Надлишок відомостей може залякати дитину і викликати страх та почуття беззахисності. За будь-яких умов не потрібно ділитися з дітьми необгрунтованими чутками чи недостовірною інформацією.

Необхідно обговорювати з батьками можливі реакції дітей на події, тривоги та страхи у зв'язку з ними та як це відображається в поведінці дитини. Серед дітей у класі можуть бути ті, хто втратив батька чи матір через події в державі. Такі діти можуть переживати втрату, і в такий період у них може знизитись успішність, можуть бути складнощі з концентрацією уваги, пригнічений емоційний стан.

Ні в якому разі не потрібно давати таким дітям ярлик «проблемна» дитина. Важливо побачити в ній особистість, яка реагує на пережиту втрату.

Варто робити все для того, щоб діти в класі знали про те, що в якоїсь дитини постраждали чи загинули батько чи мати, і тактовно підходити до обговорення такого питання. Якщо втрати в класі обговорюються, - це дає можливість навчатися дітям висловлювати співчуття і дбайливо ставитися до тієї дитини, яка втратила когось із батьків.

Треба вміти розпізнавати ознаки, які вказують на те, що дитина переживає втрату або має депресивні прояви. Ці ознаки не варто залишати без уваги, а краще звернутися по допомогу до фахівців, повідомити близьких, або опікунів.

У період надзвичайних ситуацій, які викликають багато тривоги та не мають остаточного вирішення, певний час особливо важливою є всебічна підтримка дітей:

Емоційна підтримка.  Це перше, що спадає на думку, коли ми думаємо про підтримку, яку нам надають інші люди. Якщо в дорослих виникають проблеми на роботі, члени сім'ї або друзі будуть кожного дня питати, як себе людина почуває та казати їй, що підтримують її. Це ж саме можна робити і з дітьми. Інколи діти настільки переживають за своїх близьких,  що бояться ставити їм запитання або не звертаються по підтримку, тому що вважають, що цим вони засмутять близьку їм людину. Тому вчителям потрібно бути уважними до своїх учнів і бачити, хто з них потребує особливої уваги.

Активне слухання. Допомагаємо дитині впоратися з її почуттями. Дитині потрібно, щоб її почуття розуміли та поважали: для цього необхідно спокійно та уважно вислухати дитину; можна визнавати почуття дитини словами «так», «зрозуміло»; можна назвати почуття: «ти стурбований», «ти засмучена», «ти сердитий».

Покажіть, що розумієте бажання дитини. Дайте їй можливість уявити це: «Я б хотіла, щоб такого не було, щоб все у нас було спокійно і не потрібно було переживати за батьків/чи через цю ситуацію» (приклад).

Уміння ставити запитання, які спонукають дитину до розмови:«Я уважно тебе слухаю», «Це важливо, що ти розповідаєш», «Міг би ти розповісти про це більше».

Встановлення відносин, що базуються на довір’ї.

Уміння концентрувати увагу на можливостях та рішеннях, а не на проблемах.

Спостереження за поведінкою дитини.

Розуміння та правильне використання невербальних засобів вияву почуттів; терпиме та неупереджене ставлення.

 Чуйність та співчуття.

Практична допомога. Допомогти впоратися з різними завданнями повсякденного життя. Інколи події так впливають на дитину, що їй важко концентрувати увагу на завданні. Розуміння цього та допомога виконувати складні завдання є важливим елементом підтримки.

Обмін думками, ідеями. Досвід та думки інших людей про певні ситуації можуть бути корисними. Діти можуть використовувати героїв книжок чи фільмів, історичних персонажів інших людей для обговорення того, як би вони себе поводили в тій чи іншій ситуації. Обмін думками з дітьми щодо тієї чи іншої ситуації допомагає їм, оскільки вчить дивитися на ситуації, події з різних точок зору і надає можливість висловлювати власні погляди.

 Пошук та обробка інформації. Діти підліткового віку можуть шукати різну інформацію про події, досліджувати історичні підґрунтя того, що відбувається, узагальнювати отримані знання і представляти як невеличкі проекти, які можна буде розглянути під час виховної  години. Така форма роботи також є підтримкою, оскільки допомагає спрямувати енергію в певному напрямі.

Чому дітям інколи важко спілкуватися? Багато дітей не звикли розповідати дорослим про те, що вони відчувають, і на це можуть бути різні причини. У багатьох дітей може бракувати досвіду говорити про себе, і вони просто не знають слів, якими могли б описати події, як і що вони відчувають. Дітям, які зазнали випробувань, зазвичай складно про них говорити. Вони бояться, що деякі почуття будуть сильніші за них. Діти, які дуже гостро відчули ворожнечу, можуть бути підозрілими, можуть не бажати спілкуватися тому що побоюються бути свареними. Деяким дітям буваєсоромно за те, що сталося. У такому випадку варто дуже тактовно запрошувати дітей до діалогу.

Діти почувають себе краще, коли бачать, що дорослі створюють середовище, в якому є повага. Якщо ж демонструвати повагу до дітей та послідовність у своїх відносинах з дитиною, то цим дорослий доводить, що йому можна довіряти. Це дуже важливо, бо інакше діти не напрацюють позитивних почуттів до свого оточення і до свого майбутнього. Інколи можна допомогти, просто вислухавши дитину.

Перехід до нової школи може викликати в дитини почуття страху та розгубленості. Дитина може трохи опановувати себе з ними на уроках, а от на перерві почуватися самотньою, бо ще не встигла знайти друзів. Тому важливо облаштувати місце, де дитина може побути сама, якщо не хоче гратися з іншими дітьми на майданчику. Поступово варто допомагати дитині інтегруватися в шкільний колектив.

З метою стабілізації психоемоційного стану здобувачів освіти та їх налаштування на освітню діяльність Міністерство освіти і науки України рекомендує фахівцям психологічної служби впроваджувати «годину психолога/соціального педагога» та факультативні курси (https://drive.google.com/file/d/1XJeuteWxmdYypqcgHbAkIm7TYYdSDPFF/view).

Звертаємо увагу, що час на проведення зазначеної години потрібно врахувати у плані роботи закладу освіти в частині позакласної роботи 1 раз на місяць для кожної групи/класу.

Залучення дітей до активного життя класу та школи дасть можливість скоріше адаптуватися та знайти друзів.

Педагоги є головним джерелом підтримки дітей. Якщо з якихось причин вчителю складно спілкуватися з дітьми щодо травмуючих подій, то можна попросити про допомогу шкільного психолога чи соціального

педагога. Важливо не залишати дітей без допомоги та підтримки дорослих, які найперше повинні її надати.

Потрібно підтримувати віру в дитини, що ситуацію буде розв’язано. Мине час, і замість розпачу та печалі прийде розуміння та досвід.

Інструкція рекомендованої поведінки щодо збереження психічного та фізичного здоров’я в умовах надзвичайної ситуації:

1.Вода. Пийте воду.

2.Їжа. Не забувайте їсти, навіть коли не хочеться, через «не можу».

3.Сон. Намагайтеся висипатись. Якщо це не вдалось вночі, тоді вдень, хоча б по декілька годин.

4.Телебачення і засоби масової інформації. Триває інформаційна війна, багато фейків. Не потрібно всьому вірити та передавати іншим. Мінімізуйте перегляд ТБ, не треба це робити постійно. Робіть це декілька разів на день, щоб бути в курсі подій.

5.Почуття та емоції. Щоденно! Вранці та коли відчуваєте потребу: проговоріть свої почуття та емоції вголос або про себе, а краще запишіть на аркуші паперу. Ведіть «емоційний щоденник».

6.Зайнятість. Зранку складіть план дій на сьогодні. Вмитися, привести себе в порядок, зробити зарядку, поснідати, приготувати їжу і т. д.. Після кожного виконаного завдання похваліть себе. Заповнюйте свій день роботою.

7.Рух. Рухайтесь в залежності від ситуації. Не треба лежати весь час, це може перейти в депресивний стан. Рухайтесь: присідання, крокування на місці, домашні справи і тому подібне.

8.Не панікувати. Паніка – це перший ворог нас самих. Контролюйте свій страх. Тримайте себе в руках.

9.Допомога іншим. Допомагайте не тільки близьким та родичам, але й іншим людям, які опинились поруч з вами в цей час.

10.Зв'язок з рідними та близькими. Підтримуйте один одного, телефонуйте, надсилайте повідомлення. Якщо хтось відразу не відповідає, не треба панікувати. Спробуйте себе заспокоїти та надати логічне пояснення: там немає світла, немає інтернету, немає можливості зараз відповісти…

11.Позитив. Знаходьте щодня позитив, проговорюйте оптимістичні вислови (наступив ранок, почалась весна, я прокинувся живий та здоровий, я в безпеці, є світло, є вода і т. п.)

12.Антистрес. Знайдіть спосіб заспокоїтись: молитва, медитація, релаксація, дихальні вправи, музика, співи – це допомагає знизити рівень тривожності. Знайдіть для себе безпечне місце, навіть якщо це закуток в домі чи коридорі.

Правила підтримуючого спілкування

Наведені нижче твердження містять стислу інформацію про те, що можна робити та говорити під час проведення підтримуючої бесіди з колегою, який відчув на собі наслідки стресу.

Що МОЖНА робити та говорити:

1.Пам’ятайте, що людина в кризовому стані на деякий час втрачає найпростіше відчуття захищеності та довіри. Постійно знаходячись біля колеги, допомагайте йому відчувати себе в більшій безпеці.

2. Будьте спокійними навіть тоді, коли колега, якому ви допомагаєте, емоційно збуджений.

3. Будьте готовими до того, що колега у стані гострого стресу може реагувати на події досить емоційно. Він, зокрема, може зриватися на крик.

4. Щоб повністю зрозуміти розповідь і проблеми колеги, уважно його вислухайте.

5. Звертайте увагу на тривогу, почуття втрати, інші відчуття.

6. Під час мовчання почувайте себе впевнено. Посидьте із колегою у тиші.

7.Задавайте необхідні для прояснення ситуації питання, що допомагають зрозуміти потреби колеги.

8. Встановіть із колегою зоровий контакт. Зберігайте відкриту позу.

9. Приймайте його почуття та його інтерпретацію подій.

10. Якщо фахівець відмовляється від допомоги, дайте йому зрозуміти, що він може отримати її будь-якої миті – варто тільки захотіти.

Чого НЕ МОЖНА робити та говорити:

1. Не змушуйте згадувати всі деталі будь-якої трагічної події, свідком якої став спеціаліст.

2. Не висловлюйте своїх суджень із приводу ситуації, у якій опинився колега.

3. Не кажіть колегам про свої проблеми та не розповідайте їм історії інших людей.

4. Не розповідайте отримані від колеги відомості іншим людям. Зберігайте конфіденційність отриманої інформації, крім випадків, коли її розкриття підвищить безпеку колеги.

5. Не виправляйте його розповідь про те, що трапилось, а також не міняйте хронології подій.

6. Не торкайтеся колеги (якщо це не є прийнятним для нього).

7. Не квапте з відповіддю, дайте час на обмірковування.

8. Не робіть це так, що людина буде відчувати незручності, дискомфорт через те, що за нею пильно спостерігають.

9. Не давайте оціночних суджень.

10. Не нав’язуйте допомогу тим, хто її не бажає, але завжди будьте поруч.

1️⃣Перш ніж починати працювати з емоціями, переконайтеся, що ви у безпеці фізично.

2️⃣Спробуйте дихальні вправи, наприклад дихання «квадратом»: вдих на чотири рахунки, пауза на чотири рахунки, видих на чотири рахунки, пауза на чотири рахунки.

3️⃣За можливості, випийте води, поспілкуйтеся з кимось з оточення. 

❗️Окрема рекомендація для тих, до кого звернулася людина у стані гострих емоцій (страх, тривога, паніка): НЕ питайте, що людина зараз відчуває, НЕ обговорюйте її емоційний стан, адже це конкретно в цей час людині не допоможе.

4️⃣Зробіть фізичні вправи. Наприклад, якщо трусяться руки — потрусіть ними ще більше.

5️⃣Зніміть м’язову напругу. Спочатку неглибоко вдихніть, напружте тіло на вдиху, затримайте дихання та напругу на 2–3 секунди, а потім із видихом відпустіть. Повторіть за потреби.

6️⃣«Заземліть» себе. Дайте відповіді на запитання «Як мене звати?», «Де я перебуваю?», «Що я бачу навколо?». 

7️⃣ Спробуйте згадати та назвати п’ять улюблених фільмів, книг, місць тощо.

Дорогі колеги!

До вашої уваги кілька порад, що допоможуть вам подолати тривогу та паніку

Шановні педагоги!

Пропонуємо вам кілька порад щодо зниження стресу у дітей 

Контакти  щодо психологічної підтримки

 

 

Цілодобова лінія психологічної підтримки  «Між нами» Львівський міський центр соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких операторів — безкоштовні.

Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800 213 103. Консультування з правових питань.

·                     Центр психосоціальної підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00): 096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.

·                     Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні консультації (24/7) 0 800 210 160.

·                     Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00 – 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66 (063)-721-04-63 (066)-219-09-73.

·                     Сильне емоційне потрясіння, стрес, відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:

Фейсбук - https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/

Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua

Telegram - @CHL116111

 

Безкоштовна інтернет-платформа психологічної допомоги "Розкажи мені". Для отримання допомоги потрібно коротко описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням (  https://tellme.com.ua)

Модератори платформи підберуть спеціаліста, і він якнайшвидше зв'яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у режимі онлайн.

Крім того, команда Інституту когнітивного моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця та спеціалістами проекту "Друг" розробила бот першої психологічної допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події - з ним можна ознайомитися, перейшовши за посиланням ( https://t.me/friend_first_aid_bot)

 

Вправи для подолання паніки

5 вправ, щоб знизити тривогу

Поради психолога щодо навчання під час війни

Психологічні поради педагогу щодо збереження психологічного здоров’я

Як уберегти  себе  від впливу стресу, що руйнує, і допомогти набути впевненості, оптимізму і натхнення вам-вчителям  і вашим учням.

• Прагніть до максимальної, але доступної для вас життєвої мети.
• Відпочивайте ще до того, як встигнете стомитися.
• Використовуйте енергію стресу в інтересах особистого зростання.
• Постійно створюйте у своїй уяві зону психічної безпеки, комфорту і відпочинку.
• Пам’ятайте дуже важливу рекомендацію П. Брегга про те, що єдиний спосіб продовжити своє життя – це не укорочувати його.

Антистресові  правила життя і поведінки для вчителя

Не всі вони можуть підійти конкретно вам. Однак ви вправі зробити вибір. Використовуючи ті з них, що дійсно вам підходять, ви забезпечите собі високу життєву стійкість.

Правило 1

Визначте негативні чинники, що призводять у вас виникнення стресу. Намагайтеся уникати їх або за допомогою позитивного мислення, спробуйте змінити своє ставлення до них.

Правило  2

Забезпечуйте високий життєвий потенціал у здоров’ї, освіті, праці, сім’ї, позитивному мисленні. Він гарантує високу стресостійкість.

Правило 3

Навчіться розслаблюватися: тілом, диханням, думкою тощо.

Стрес викликає загальне напруження. Розслаблення ж, навпаки, протидіє стресу. Тому необхідно опанувати різні способи розслаблення. Бо саме в умінні розслаблюватися полягає секрет успішної боротьби зі стресом. Розслаблюючись, ви знижуєте негативний вплив стресу на ваше фізичне й психічне здоров’я.

Правило 4

Зробіть паузу.

Слід пам’ятати, що успішність побудови особистої програми захисту від стресу залежить від того, наскільки точно й вчасно ви навчилися відчувати, що вступаєте в «зону» стресу і втрачаєте самоконтроль.

Тому необхідно шукати способи зупинки самого себе, «зробити паузу». На цій стадії стресу важливо «взяти перерву» і зусиллям волі перервати свої дії:

• зробити паузу в спілкуванні (помовчати кілька хвилин замість того, щоб із роздратуванням відповідати на несправедливе зауваження);
• порахувати до 10;
• вийти з приміщення;
• переміститися в іншу, віддалену частину приміщення.

Якщо втрата самовладання відбулася на роботі, ми повинні завжди прагнути перевести свою енергію в іншу форму діяльності, зайнятися чим-небудь іншим що дасть можливість зняти напруження:

• перебрати свої ділові папери (класний журнал, підручники), полити квіти на підвіконні, заварити чай;
• вийти в коридор (звичайно, на перерві, але якщо, то…) і поговорити з колегами на нейтральні теми (про погоду, покупки та ін.);
• підійти до вікна і подивитися на небо й дерева, порадіти сонцю, дощеві або снігові;
• звернути увагу на людей, що йдуть по вулиці. Спробувати уявити, про що думають ці люди;
• зайти в туалетну кімнату і на 2-3 хвилини опустити долоні під холодну воду.

Такі «перерви» потрібно робити якнайчастіше в ті моменти, коли відбувається втрата самоконтролю. Важливо, щоб дія «зупинки себе» стала звичкою.

Правило 5

Навчайтеся планувати.

Дезорганізація може призвести до стресу. Наявність великої кількості планів одночасно часто призводить до плутанини, безпам’ятності й почуття, що незакінчені проекти висять над головою,      як      дамоклів    меч.
Приділіть планам якийсь час, попрацюйте над ними.

• Запишіть задачі, плани, справи на тиждень і поєднайте їх із розкладом ваших занять. Такий пробний список «запустить механізм» і полегшить подальше планування.
• Розставте завдання відповідно до їх важливості. Записавши всі намічені справи, позначте їхні пріоритети: вищий, високий, низький, найнижчий.
• Виключіть всі справи, що не є вкрай необхідними у вашій повсякденній діяльності. Перенесіть їх у кінець списку.
• Делегуйте повноваження. Одна з найважливіших причин стресу полягає у впевненості, що ви все повинні робити самі. Занадто багато при проведенні занять бере на себе вчитель. Намагайтесь якомога частіше доручати своїм учням проведення окремих елементів занять. Це дозволить вам не тільки уникати стресу, а й активізувати навчання.
• Закінчіть одне завдання, перш ніж прийнятися за інше. Не відкладайте справи на завтра.
• Навчіться говорити «ні». З усіх способів розподілу часу уміння говорити «ні» – найкращий.
• Резервуйте час на термінові роботи або незаплановані зустрічі. Тоді ви будете менше турбуватися про те, щоб встигнути виконати свій план.
• Контролюйте процес. При розподілі часу тримати ситуацію під контролем не менш важливо, ніж керувати стресом. Почуття контролю ситуації, імовірно, найважливіша якість, яка необхідна для того, щоб перебороти стрес. Стрес — це не стільки результат напруженої роботи і негативних подій, скільки результат відчуття того, що життя занадто складне і не піддається контролю.

Правило 6

Намагайтеся завершувати ситуації.

Для   того щоб уберегти    себе   від стресу, вчіться відслідковувати незавершені ситуації. Якщо ви зазнаєте утиску незавершених справ, спробуйте скоротити їхнє число,  для цього виконайте          такі чотири дії:

• усвідомте, що виявилися заручником незавершеної ситуації, яка вимагає свого рішення і марно розтрачує ваші сили;
• прийміть рішення завершити її;
• подумайте про те, що у ваших силах і що залежить саме від вас, виберіть кращу можливість і покладайтеся на себе;
• запровадьте свій план у життя.

Якщо з першого разу ситуація не завершиться, пошукайте ще один вихід, але не залишайте її незавершеною.

Правило 7

Визнайте й прийміть обмеження.

Багато хто з нас ставлять собі надмірні й недосяжні цілі. Якщо людина не може досягти їх, то часто виникає     почуття неспроможності або невідповідності незалежно від того, наскільки   добре         ми виконали що-небудь. Ставте досяжні цілі.

Послабте ваші стандарти. На противагу загальноприйнятій думці не все, що потрібно робити, слід робити добре. Будьте більш гнучкими. Досконалість не завжди досяжна, а якщо і досяжна, то вона не завжди цього варта.

Уникайте непотрібної конкуренції.

У житті дуже багато ситуацій, коли ми не можемо уникнути конкуренції. Але наявність надто великого прагнення до вигравання у надто багатьох сферах життя створює напруження і тривогу, робить людину надто агресивною.

Правило 8

Будьте «позитивною» особистістю.

Уникайте критикувати інших, особливо своїх учнів. Учіться хвалити інших за   ті       речі,          які     вам   у       них   подобаються. Зосередьтеся на позитивних якостях оточуючих.

Рахуйте ваші удачі!

На кожну сьогоднішню невдачу, імовірно, найдеться десять або більше випадків, коли вам пощастило. Подумайте про них. Спогад про гарний випадок зменшить ваше роздратування, коли знову що-небудь відбудеться не так, як ви хотіли б.

Щодня хваліть себе по декілька разів.

Будь-яка робота, велика або маленька, виконана вами або іншим, заслуговує подяки. Не чекайте подвигів. Згадайте відомі слова: «От так Пушкін!».

Щодня освідчуйтесь в коханні найдорожчій для вас людині, окрім себе. Хоча б раз на день говоріть приємні слова своїм близьким. Почавши це робити, ви незабаром зрозумієте, що це приносить подвійну користь: вам і близькій людині.

Учіться терпіти й прощати.

Нетерпимість до інших призведе до фрустрації  й гніву. Спробуйте зрозуміти, що почувають інші люди, це допоможе вам прийняти їх. Прощайте й забувайте. Не скаржтеся, не скигліть, не відчувайте невдоволення іншими. Прийміть той факт, що люди навколо вас і світ, у якому ми живемо, недосконалі, і мають «різні карти світу». Приймайте доброзичливо, на віру слова інших людей, якщо немає доказів зворотного. Вірте тому, що більшість людей намагається робити все настільки добре, наскільки може.

Зробіть що-небудь для поліпшення вашого зовнішнього вигляду. Якщо ви буде виглядати краще, це змусить вас і почувати себе краще. Гарна зачіска, акуратний костюм можуть підвищити ваш життєвий тонус. Відносьтеся до себе добре.

Якщо ви почуваєте, що знаходитеся всильному напруженні, а сили на межі, відкладіть важкі справи.

Не кваптеся називати всі справи невідкладними. Вибудуйте  їх у чергу і готуйтеся до виконання найголовнішої справи.

Правило 9      

Змусьте стрес працювати на вас, а не проти вас.

Опануйте головним умінням – перетворювати негативні події на позитивні.

Оскільки стрес пов’язаний практично з будь-якою діяльністю, а особливо педагогічну,  уникнути його може лише той, хто нічого не робить. Але кому приємне бездіяльне життя? Нічого не робити не означає відпочивати.. Дозвільний розум і ледаче тіло страждають від стресу неробства. Основоположник теорії стресу Г. Сел’є писав: «Не слід боятися стресу. Його не буває тільки  в мертвих. Стресом треба керувати. Керований стрес несе в собі аромат і смак  життя». Багато досліджень показують, що людина позитивно реагує на стрес тільки в тому випадку, якщо здатна поставитися до стресових подій як до виклику, що винагороджує зусилля.

Слід думати про позитивні моменти, які можна взяти з більшості стресових цій. Коли людина намагається реалізувати цю здатність на практиці, вона переборює  найбільшу перешкоду на шляху до стресостійкості. Змінюючи значення, ви змінюєте свою реакцію на те, що відбувається.

Уміння перетворювати щось негативне на щось позитивне –  майстерність контролювати стрес.

Потрапляючи в ту чи іншу ситуацію, ми починаємо контролювати її, перетворюємо на хвилюючий і вартісний життєвий досвід й автоматично вважаємо, що саме ця ситуація змушує нас демонструвати свої кращі якості й робить наше життя більш результативним і повноцінним. Така поведінка змусить вас відчути, що в такий самий спосіб можна будь-яку негативну ситуацію перетворити на позитивний досвід.

Ваш вибір визначає, чи дозволите ви подіям одержати над вами верх, чи будете самі контролювати їх і, відповідно, чи зумієте сприймати стрес як труднощі, які можна перебороти й перетворити собі на користь. Таке невелике коригування відносин до труднощів є основним принципом, що лежить в основі стійкості до стресів. Упровадивши цей простий принцип у повсякденне життя, ви зможете перетворити стрес на рушійну життєву силу, змусити його працювати на вас, а не проти вас (Вправи: «Ідеальна модель», на розвиток уяви)

Правило 10        

Звільніться від «ментальних токсинів» стресу.

Щоб звільнитися від ментальних токсинів стресу, потрібно виконати своєрідне ментальне прибирання        за допомогою засобів раціональної терапії.

Для цього поверніться у момент минулого, де ви були не цілком задоволені своїм поводженням і переживіть його ще раз, але вже не так, як у вас вийшло тоді. Відомий американський психотерапевт Вірджинія Сатир називає це «повернутися й побачити новими очима». З позиції сьогодення зрозумійте, чого вам не вистачало тоді для більш успішного поводження.

«Потренуйтеся» кілька разів, поки не будете задоволені своєю реакцією. Доможіться такої зміни уявлення про стресор, щоб воно більше не служило для вас джерелом напруження. Перетворюйте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Додаючи спогадові характеристики сильного позитивного переживання, ви не тільки захищаєтеся від впливів стресу, але й здобуваєте впевненість, що надалі цей спогад стане позитивно впливати на всі наступні події. Крім того, ви перетворюєте проблемно-конфліктні й кризові педагогічні ситуації на досвід, що сприяє професійному й особистісному зростанню.

Правило 11        

Регулярно робіть фізичні вправи.

Два-три рази на тиждень (а ще краще щодня) давайте собі фізичне навантаження. Найкраще, якщо це будуть ритмічні, повторювані рухи під музику. Подаруйте тілу свято: відвідайте лазню,         зробіть масаж (самомасаж).

Дуже важливо давати собі можливість регулярно звільнятися від напруження, яке поволі накопичується. Кілька разів на день займайтеся фізичними вправами.

Правило 12

Щодня знаходьте привід посміятися.

Почитайте, подивіться, послухайте, розповідайте про що-небудь смішне. Умійте посміятися над собою.          Сміх є        дієвим засобом боротьби зі стресом.   За твердженням    Анрі    Рубінштейна,               автора        книги «Психосоматика сміху»,   одна хвилина сміху еквівалентна сорока п’ятьом хвилинам гімнастики або фізичних тренувань. Дослідження зі сміхотерапії, проведені в Стенфордському університеті (сміх там називають бігом на місці), довели, що сміх дійсно тренує багато м’язів, знімає головний біль, знижує артеріальний тиск, нормалізує дихання і сон. При цьому в кров потрапляє більше гормонів, активніше йдуть процеси обміну речовин. Людина, яка часто сміється, перестає відчувати біль.

Пам’ятайте, щоб вище наведені поради стали діяти, недостатньо їх прочитати, зрозуміти прочитане, потрібно їх обов’язково застосувати.

Особливості роботи з дітьми, які мають труднощі у навчанні

• Місце за партою повинно бути навпроти дошки.
• На стінах класної кімнати повинно бути якнайменше предметів, які відволікають.
• Говорити необхідно спокійно, чітко, не поспішаючи, по можливості намагатися не реагувати на провокативні вчинки учня.
• Обов'язковим є зоровий контакт з дитиною. Зоровий контакт допомагає дитині сконцентрувати увагу, не відволікатися.
• При спілкуванні з дитиною, для кращої концентрації її уваги, повинна застосовуватись система чітких і коротких вказівок: „послухай", «зупинись», «запам'ятай», «подумай». Щоб звернути на себе увагу учнів, вчитель може застосовувати систему жестів, міміку: підняти палець, покласти руку на плече дитини, похитати головою і т.д.
• Інструкції повинні бути короткими і простими.
• Обов'язково треба попросити учня повторити, що він повинен зробити.
• Для кожного виду роботи необхідно давати спеціальні інструкції.
• Щоб допомогти дитині компенсувати в роботі свої слабкі сторони, необхідно спиратися на сильні.
• Необхідно заохочувати учня не тільки за хороші результати, але і за старанність, бажання працювати.
• Якщо учень повністю втратив контроль над собою, не слід робити різких зауважень, кричати на нього. Необхідно відволікти його, відвести в спокійне місце, можна вмити холодною водою, заспокоїти. Поки дитина не заспокоїться, вона не почує Ваших зауважень і не зрозуміє, що Ви від неї хочете, але коли заспокоїться, можна буде обговорити те, що сталося. Учень повинен усвідомити свою поведінку.

Ефективні поради з організації віддаленої роботи

Коронавірус змусив усіх нас повністю змінити стиль життя. Зокрема, перейти на віддалений режим роботи. Тому ми  зібрали для вас поради, як працювати вдома і при цьому залишатися продуктивним, не перепрацьовувати, залишатися на зв’язку з командою і підтримувати одне одного.

 

Не судіть себе строго.

Робота з дому може бути великим викликом. Ви можете відчути самотність, ізольованість, напруження, розчарування. Все нормально. Будь-який перехід вимагає часу, щоб звикнути, тому намагайтеся не бути суворим до себе.

 

Робіть заплановані перерви. 

Спробуйте встановити будильник, щоб вставати і робити розминку щогодини, ходіть по квартирі, спілкуючись по телефону, перейдіть до окремої зони (подалі від комп’ютера) щоб пообідати.

 

Захистить свій час. 

Встановіть певні години, коли ви знаходитесь "в офісі" і спілкуйтеся з колегами, інший час - повністю ваш, і присвячений повсякденним справам та спілкуванню із родиною.

 

Відокремте свою робочу зону.

Домовтесь з членами сім’ї чи сусідами по кімнаті про години, в які ви працюєте з дому, та про основні правила, яких необхідно дотримуватись в ці години.

 

Увімкніть білий шум.

Це дійсно допомагає зменшити відволікання шуму навколо вашої робочої зони. Зараз існує багато мобільних додатків, які можна безкоштовно завантажити на комп’ютер чи телефон.

 

Приділіть увагу власному комфорту.

Облаштуйте своє робоче місце так, щоб вам було зручно — використовуйте зручний стілець та стіл, оберіть місце із достатньою кількістю природнього освітлення, провітрюйте приміщення, де працюєте.

 

Завжди рада вам допомогти!