Шановні батьки!
На цій сторінці Ви знайде корисну інформацію для себе
Завжди рада вам допомогти!
До вашої уваги корисне джерело:
5 відчуттів: попросіть дитину показати 5 предметів одного кольору, торкнутись 4 речей і розказати, які вони на дотик, повторити 3 звуки, які вона почула навколо, описати 2 запахи, які її оточують, пригостіть чимось їстівним і запитайте, який у ласощів смак.
«Поцілунки». Квадратний, трикутний, овальний — цілувати лобик чи щічку так, щоб послідовність поцілунків утворила різні форми. «Обійманці». Діємо за принципом «обійми мене, сильніше, ніж я тебе». Робимо масаж: «Рейки, рейки, шпали, шпали... Їхав поїзд із Полтави. Ось віконце відчинилось — горошинки покотились. Йшли курчата, ціпу-ціпу, дзьобали собі на втіху. А за ними гусенята теж пощипують завзято. Далі йшла сім'я слонів, тупали, аж гай шумів. От директор-молодець стіл поставив і стілець та друкує на машинці лист малесенькій дитинці: «Люба доню! Рідна пташко! Висилаю жовту чашку. В неї сонячні бочки і на денці — крапочки» (переспів Мирослави Кім). Розмальовки також можуть відволікти дитину від надзвичайних ситуацій. 
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ ЦЬКУВАННЯ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ображає ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.
"Як допомогти дитині підчас збройної агресії"
( поради для батьків молодших школярів)
Перша психологічна допомога.
Як дорослі можуть допомогти дітям:
Що говорити і робити для допомоги дітям:
Рекомендації батькам дітей внутрішньо переміщених осіб:
Що робити, якщо ви злякалися та не можете їсти?
Що робити, якщо ви злякалися та не можете спати?
Що робити, якщо ви злякалися й почали тремтіти?
Що робити, якщо у близької людини істерика?
Як заспокоїти людину у кризовому стані телефоном?
До вашої уваги техніки, що допомагають відновити почуття безпеки у ваших дітей
Дорогі батьки, пропонуємо вам 8 вправ для самодопомоги та емоційному напруженні
Шановні батьки!
До вашої уваги пропонуємо кілька корисних порад щодо збереження власної енергії під час війни
Шановні дорослі, що ви знаєте про стрес у дітей?
Контакти щодо психологічної підтримки
Цілодобова
лінія психологічної підтримки «Між нами» Львівський міський центр
соціальних служб— 0800307305. Дзвінки з будь-яких
операторів — безкоштовні.
Цілодобова безоплатна правова допомога /Free Legal Aid. - 0 800
213 103. Консультування з правових питань.
·
Центр психосоціальної
підтримки НаУКМА та БО «Голоси дітей». Гаряча лінія для дітей (08.00 – 22.00):
096 039 22 58; 099 198 57 95; 063 558 12 82.
·
Гаряча лінія НУО «Людина в біді» Безкоштовні психологічні
консультації (24/7) 0 800 210 160.
·
Центр-Ресурс Професіонал. Системний сімейний психотерапевт. 09.00
– 20.00 тел у Польщі +4873 311 52 96. Вайбер, телеграм: (067)-718-99-66
(063)-721-04-63 (066)-219-09-73.
·
Сильне емоційне потрясіння, стрес,
відчуття небезпеки можуть викликати у вашої дитини психологічну травму. Читайте
нижче, як визначити, що у вашої дитини психологічна травма, та як ви можете їй
допомогти. Якщо дитині потрібна допомога спеціаліста - можна звертатися на
дитячу гарячу лінію нашого партнера Ла Страда-Україна/La Strada-Ukraine, яка
працює в онлайн режимі. Щоб отримати консультацію пишіть:
Фейсбук
- https://www.facebook.com/childhotline.ukraine/
Інста - https://www.instagram.com/childhotline_ua
Telegram
- @CHL116111
Безкоштовна інтернет-платформа психологічної
допомоги "Розкажи мені". Для отримання допомоги потрібно коротко
описати свій запит і надіслати заявку за цим посиланням ( https://tellme.com.ua)
Модератори платформи підберуть спеціаліста, і
він якнайшвидше зв'яжеться з вами. Консультації проводяться безкоштовно у
режимі онлайн.
Крім того, команда Інституту когнітивного
моделювання зі співпраці з кафедрою медичної психології, психосоматичної
медицини та психотерапії Національного медичного університету імені Богомольця
та спеціалістами проекту "Друг" розробила бот першої психологічної
допомоги. Він стане в нагоді в перші години після травматичної події - з ним
можна ознайомитися, перейшовши за посиланням ( https://t.me/friend_first_aid_bot)
ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ
ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ
При підготовці усних завдань
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО
ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ
В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ
1. Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба
заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі
школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як
приблизний час виконання домашніх завдань визначено,
потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко,
наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота
стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.
2. Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.
3. Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.
4. Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещоінша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.
5. Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно.
Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.
6. Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту.
У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.
7. Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють.
Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.
Інформування батьків щодо
компетентностей безпечної поведінки в цифровому середовищі
Цифрове середовище, зокрема мережа Інтернет, сьогодні є не лише
важливим джерелом інформації, але і способом комунікації, який нівелює
перепони для спілкування. Через глобальний вплив COVID-19 діти проводять
все більше часу в Інтернеті.
Право дитини на безпеку та захист є базовим та
поширюється на її життєдіяльність як онлайн, так і офлайн. Разом з тим, не
кожна дитина в Україні володіє достатнім рівнем знань щодо існуючих ризиків
в цифровому середовищі та навичками безпечної поведінки в цифровому
просторі. Діти мають право отримувати знання та підтримку у використанні
цифрового середовища. Надавати таку підтримку є спільною відповідальністю
батьків, педагогічних працівників, громади загалом. Залучення батьків до
освітнього процесу, налагодження ефективних партнерських відносин
сприятиме не лише ефективному досягненню результатів навчання, а й
формуванню безпечного освітнього та родинного середовища для дитини.
Комунікація у віртуальному просторі має свої особливості. Так,
інформаційно-комунікаційні технології є важливим інструментом у житті дітей
під час здобуття освіти, соціалізації, самореалізації. Водночас, бесконтрольне та
безвідповідальне їх використання містить ризики для здоров’я, розвитку та
благополуччям дітей, зокрема:
контактні ризики (сексуальнї експлуатації та зловживання, домагання для
сексуальних цілей («грумінг», розбещення), онлайн-вербування дітей для
вчинення злочинів, участь у екстремістських політичних чи релігійних рухах або
для цілей торгівлі людьми);
ризики контенту (принизливе та стереотипне зображення та надмірна
сексуалізація жінок та дітей; зображення та популяризація насильства та
нанесення собі ушкоджень, зокрема, самогубств; принизливі, дискримінаційні
або расистські вирази або заклик до такої поведінки; реклама, контент для
дорослих);
ризики поведінки (залякування, переслідування та інші форми утисків,
розповсюдження без отримання згоди сексуальних зображень, шантаж,
висловлювання ненависті, хакерство, азартні ігри, незаконне завантаження або
інші порушення прав інтелектуальної власності, комерційна експлуатація);
ризики для здоров’я (надмірне використання призводить до позбавлення
сну та фізичної шкоди).
Всі перераховані вище ризики не є вичерпними, постійно оновлюються та
здатні негативно вплинути на фізичне, емоційне та психологічне благополуччя
дитини.
відповідальність за його результати. Проста заборона використання ґаджетів
може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею
своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру
використання Інтернету в повсякденному житті;
технологій: підтримувати спілкування, давати поради. Дитина має знати, що
дорослий поруч і готовий допомогти;
в її улюблені Інтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти інтереси дитини, її
захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для
невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті;
середовища, розвивати цифрові, соціальні й емоційні навички, такі як: повага,
емпатія, критичне мислення, відповідальна поведінка та психологічна стійкість;
і бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки із негативним досвідом
в Інтернеті;
допоможе тримати під контролем, з ким ваша дитина контактує в Інтернеті через
телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та інші пристрої,
підключені до Інтернету;
проведений в режимі онлайн та офлайн;
користується дитина, та їх відповідність віку дитини;
- вчитись встановлювати на ґаджети дитини батьківський контроль, вимикати
можливість спілкування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію
«поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це
може наразити дитину на небезпеку у вигляді небажаного контакту чи розкрити
її фізичне місце розташування;
користується дитина, наявності в її профілі ввімкнених налаштувань
приватності. Обмежити коло осіб, які можуть контактувати з дитиною та
просити дитину радитись, перш ніж додавати нових друзів;
контролю на пристроях, які можуть обмежувати шкідливий контент,
контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування
підключеними до Інтернету пристроями або окремі функції (наприклад, камери,
покупки через мобільні додатки);
- бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни поведінки, режиму сну та
апетиту. Спостерігати, як дитина будує контакти зі світом: якщо більше сидить
у ґаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби
розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не
ходить у гості, не ходять в гості до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику;
має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має
інтересу в очах – у такому разі треба звертатися до фахівців і знати, куди
звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти
дитині, куди вона може у разі потреби звернутись по допомогу. Важливо
рахуватися з почуттями підлітка і не заперечувати їх, треба легалізувати ці
почуття і дати дитині зрозуміти, що її приймають і про це можна говорити у
родині.
!!!!!!У разі виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства
чи експлуатації, вербування чи маніпуляцій в цифровому просторі !!!!!!
правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції України
Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами
телефонів:
Національна гаряча лінія з питань протидії насильству та захисту прав
дитин (Пн – Пт з 12:00 до 16:00):
0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних);
16 111 (безкоштовно з мобільних).
Встановити «батьківський контроль» для пристроїв із операційною
системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:
1) перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;
2) у категорії «Сім’я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім’ї»;
3) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або
дорослого;
4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для
підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних повідомлень електронної пошти.
Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський
контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для
кожного користувача, якого належить контролювати.
Встановити «батьківський контроль» для пристроїв з операційною
системою Android можна за такою послідовністю дій:
1) відкрийте програму «Play Маркет»;
2) у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» і виберіть
«Установки» – «Батьківський контроль».
3) увімкніть означену функцію.
4) обмежте доступ до налаштувань «батьківського контролю», встановивши
PIN-код.
5) встановіть такі фільтри: «Додатки, ігри, фільми і серіали. Виберіть
максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика і книги.
Забороніть завантаження і покупку контенту для дорослих».
Важливо: «батьківський контроль» діє тільки на тому пристрої, де ви його
налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову
виконавши наведені вище інструкції.
Встановити «батьківський контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod
touch» можна за такою послідовністю дій:
1) перейдіть в меню «Налаштування» – «Основні» – «Обмеження».
2) покрутіть вниз і натисніть «Обмеження», а потім «Включити
обмеження».
3) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний
для зміни налаштувань або відключення обмежень.
Крім того, на сайтах підтримки від виробників можна отримати додаткову
інформацію щодо принципів роботи та точного налаштування функції
«батьківського контролю»
Не ігнорувати і не забороняти: як захистити дітей від кібербулінгу
Цифрові технології створюють можливості для спілкування, самоосвіти, свободи вираження поглядів тощо. Та окрім можливостей, це супроводжується ризиками дотримання прав людини. Вразливі до таких ризиків – насамперед діти.
Перебуваючи у віртуальному світі, вони можуть не знати про правила безпеки в інтернеті, а також про загрози та реальність їх наслідків. А тому – можуть опинитися в ситуації кібербулінгу (знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюють за допомогою гаджетів, зокрема телефонів, із використанням інтернету).
За даними дослідження, проведеного дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) у 2018 році, серед 10-17-річних українців кожен п’ятий підліток визнає себе жертвою онлайн-знущань.
У нашому законодавстві є визначення поняття “булінг” та передбачено адміністративну відповідальність за це. Але діти залишаються вразливими в ситуації кібербулінгу.
Тобто, єдиного рішення, як протидіяти кібербулінгу, поки немає. Хоча створення безпечного інформаційного простору для дітей є в пріоритетах Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2021 року.
Кібербулінг може набирати різних форм: флеймінг (обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками), тролінг, ізоляція, секстинг, кіберпереслідування тощо. Більше інформації про види цькування в онлайні та як із цим впоратися, зібрано в інформаційному буклеті Кампанії проти кібербулінгу, яким можна користуватися онлайн на цьому сайті.
Як батькам психологічно допомогти дитині, яка опинилась у ситуації кібербулінгу? Ось 5 порад від докторки психологічних наук, професорки, президентки Асоціації медіапсихологів та медіапедагогів України Любові Найдьонової:
- Зберігайте спокій і впевненість, що проблему можна вирішити спільними зусиллями.
- Не намагайтеся знецінити хвилювання дитини (“що це за проблема?”, “не переймайся, минеться” тощо). Підтримайте дитину емоційно і запевніть, що разом ви все подолаєте.
- Не забороняйте гаджети, соцмережі тощо. Часто це найперше, що спадає на думку батькам (“нема інтернету – нема проблеми”). Але можна домовитися з дитиною про те, щоб тимчасово не заходити в соцмережі, щоб додатково не засмучуватися.
- Батьки можуть допомогти й підказати, як можна переключитися, відволіктися, розслабитися, заспокоїтися, мобілізуватися. Це можуть бути і фізичні навантаження, які здатні “спалювати” емоції.
- Якщо емоції дуже сильні, і звичайних побутових способів боротьби з ними не вистачає, консультуйтеся із психологами. Психологічна підтримка важлива у випадку будь-якого з видів кібербулінгу, але є й такі види кібербулінгу, де лише саморегуляцією не обійтися.
Інтернет має розважати і розвивати, а не загрожувати. Якщо ви страждаєте від постійних образ в інтернеті; ваш акаунт зламали та поширили особисті дані; чи ви наразилися на інші небезпеки в мережі – звертайтеся по правову допомогу.
Телефони гарячої лінії приймальні УГСПЛ: (044) 383 9519, 094 928 6519.
Як розмовляти з дитиною про СНІД?
Дітям різного віку необхідно все знати про цю хворобу. Вони чують про СНІД з екрана телевізора, у школі, від друзів у дворі. Багато чого з того, що їм розповідають, не відповідає істині. Батьки знають свою дитину краще за всіх. Тому вам і слід вирішити, що саме сказати їй.
• Шукайте будь-яку можливість поговорити з дитиною про СНІД в повсякденному житті - наприклад, коли по телебаченню показують сюжет про СНІД.
• Чесно відповідайте на запитання дитини. Якщо ви не знаєте відповіді, скажіть про це. І разом з дитиною пошукайте відповідь у джерелах інформації.
• Читайте вашій дитині про перехідний вік, секс, СНІД і т.д. Виберіть таку літературу, щоб вона відповідала вікові вашої дитини.
• Поділіться з дитиною своїми поглядами на життя. Але врахуйте й те, що дитина може перевірити їх, перш ніж зробити власними.
• Прищеплюйте вашій дитині співчуття до людей, хворих на СНІД. Подумайте, як ви і ваша дитина можете допомогти в боротьбі проти СНІДу.
• Забороніть вашій дитині підбирати предмети, якими можна порізатися або вколотися, типу битого скла, ножиць або голок.
• Навчіть дитину правильно називати всі частини тіла.
• Уникайте занадто заглиблюватися в подробиці. Наприклад, скажіть малечі, що секс – це коли двоє дорослих особливим чином сплять в одному ліжку, щоб показати, як вони кохають один одного.
• Використовуйте конкретні приклади. Наприклад, при перев'язці порізу ви можете пояснити дитині те, що будь-який поріз - це "відкриті ворота" для інфекції. Саме тому при кожному пораненні шкіри необхідно ретельно обробляти рану.
• Виправляйте неправильні уявлення ваших дітей. Так, існує міф про те, що СНІДом можна заразитися від комариного укусу (ВІЛ не виживає в організмі комахи).
• Переконайте вашу дитину звертатися з усіма питаннями до вас, а не до приятелів на вулиці або в школі.
• Якщо дитина сама ніяковіє або соромиться запитати про секс, СНІД і т.д., проявіть ініціативу - самі почніть розмову.
• Не чекайте, поки підліток сам заговорить на цю "заборонену" тему. Почніть розмову, запитавши його про те, що він сам думає з цього приводу.
• Будьте готові обговорити з дитиною будь-яке питання.
• Нехай для вас і вашої дитини не буде "заборонених" тем для розмови. І не читайте підлітку нотацій! Тоді він з більшим бажанням буде звертатися до вас за порадою при виникненні будь-яких проблем.
ПСИХОЛОГІЯ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ
У цій статті мова піде про особливості підліткового віку(15-19 років). Психологічні особливості підліткового віку, на думку різних психологів, розглядаються як кризові і пов’язані з тілесною, психологічною та соціальною сферами.
З якими проблемами найчастіше стикаються батьки підлітків? Звичайно це порушення взаємостосунків, скарги на важку вдачу дитини, погану поведінку, схильність до конфліктів, відсутність бажання вчитися, погана компанія. Що ж робити батькам у цих ситуаціях? Вирішення проблем потрібно починати з себе. У Вас більше знань, досвіду, уміння себе контролювати. Перш за все постарайтеся заспокоїтися. Спілкуватися з дитиною, важливо зберігати спокійний емоційний стан. Не займайте зверхньої позиції, будьте рівними. Якщо Вам важко впоратися самому, краще звернутися запсихологічною допомогою. Психолог або психотерапевт допоможе Вам або вашій дитині впоратися з таким непростим для Вас періодом.
Юність – це завершальний етап переходу від дитинства до дорослості. У дитинстві дитина вільна від відповідальності, від неї потрібна слухняність, її всіляко захищають від сексуальності. Дорослість вимагає від людини зовсім іншої поведінки – відповідальності, ініціативи, самостійності, в житті дорослих сексуальність виконує важливу роль. Ваша дитина знаходиться на шляху із залежного дитинства до самостійної і відповідальної дорослості. Контрастність дитинства і зрілості ускладнює засвоєння дорослих ролей, виключаючи цілий ряд зовнішніх і внутрішніх конфліктів. Розглянемо їх докладніше.
У юнацькому віці яскраво виявляється бажання вести суперечки на відволікаючі теми, бажання проникнути в суть явищ. Підлітки можуть зривати уроки, влаштовувати філософські диспути не за темою заняття.
Що роботи батькам?
Підтримувати в своїх дітях бажання спілкуватися з вами, інтерес, цікавість. Не обов’язково у всьому погоджуватися з ними. Якщо виникли відмінності в поглядах, важливо дати зрозуміти дитині, що ваша любов і підтримка зберігаються.
У цьому віці увага стає довільною, тобто займаючись цікавою справою, підлітки можуть тривалий час концентруватися на ньому. Юнацтву властива переоцінка своїх сил, схильність перебільшувати рівень знань і розумових здібностей. Сильно виявляється розбіжність між ідеальними прагненнями і реальним життя. Навчання здається вже абсолютно не цікавим.
Що робити батькам?
Юність – це час збирати перші плоди. Якщо дитині не були прищеплені навики навчання в дитинстві, чи варто дивуватися, що, ставши старшокласником, вона погано вчиться. В цьому випадку важливо замислитися над питанням: «Як я ставитимуся до цього, якщо не можу нічого змінити?», «Чи готовий я прийняти його таким, яким він є?». Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, зрівняйте власні очікування з реальними здібностями і можливостями дитини. Можливо причини поганого навчання може бути, невдале кохання, конфлікти з друзями або криза самовизначення. У будь-якому випадку зберігайте спокій. Позбавитися висловів: «Ти гірший від усіх» та інші. Для людини немає нічого гіршого, ніж невіра близьких у її сили і здібності. Спробуйте говорити з вашою дитиною відверто. У будь-якому випадку Ваша підтримка потрібна. Не варто посилювати контроль. Цей шлях не є правильним. Подивіться, поряд з Вами розумна, жива людина, яка, цікавиться багатьма речами. Розвивайте в собі уміння бачити позитивні якості своєї дитини Це допоможе Вам впоратися з ситуацією, прийняти її. Якщо Вам важко усвідомити важкі ситуації зверніться краще по допомогу допсихолога.
У цьому віці формується емоційна культура. З’являється чуйність до явищ суспільного життя, мистецтва, творчості, моралі, з’являється власна система поглядів на світ – світогляд. Юність – вік яскравої емоційної чутливості. «Юнацька гарячковість», «юнацький запал» - ось слова, що характеризують цей період. Естетичні відчуття, переживання, пов’язані з новою діяльністю, закоханість, творчість, великий інтерес до світу іншої людини, особливо однолітка, - все це визначає високу емоційну сприйнятливість юнацтва.У юності формується відчуття дорослості, причому не дорослості взагалі, а чоловічої і жіночої. В цей період закладаються основи емоційного життя людини – фундамент його емоційності в зрілому віці.
Що робити батькам?
Ставитися серйозно до почуттів молодих людей. Демонструйте готовність вислухати. Можна засуджувати дії людини, але не його почуття, якими б небажаними або «недозволеними» вони не були. Якщо вони виникли, то є для цього підстави. Утримуйтеся від критичних зауважень. Будьте відкриті спілкуванню, демонструйте, але ненав’язливо, свою готовність підтримувати контакт. Ставтеся до своєї дитини як до друга. Діліться своїми проблемами і почуттями, звертайтеся до неї за порадою. Дотримуйтеся міри. Все це сприятиме побудові рівних взаємостосунків у сім’ї.
Головне надбання юності – відкриття свого внутрішнього світу. Це радісна і хвилююча подія, але з нею пов’язано багато драматичних переживань. Адже саме в цей час яскраво виявляється тяжіння до осіб протилежної статі і юнацька закоханість. Підлітки проводять багато часу перед дзеркалом або приділяють дуже багато уваги одягу, роблять це часто не з самовдоволення, а з відчуття тривоги.Занижена оцінка своєї зовнішності приводить до істотних змін у характері і поведінці молодих людей.
Що робити батькам?
Підтримайте свою дитину. Допоможіть їй знайти сильні сторони своєї зовнішності, приховати недосконалість. Говоріть дитині, що Ви її любите такою якою вона є. Пам’ятайте, що взаємостосунки хлопців і дівчат зіштовхують її з безліччю моральних проблем. Прагнучи захистити своє інтимне життя від безцеремонного вторгнення і підглядання, підлітки потребують розуміння старших, перш за все батьків, потребують кваліфікованої інформації з питань сексу, венеричних захворювань, СНІДу.
Однією з головних особливостей юнацького віку є звільнення від опіки батьків, причому це виявляється як на рівні поведінки, так і емоційно. Важливою стає емоційна близькість не з батьками, а з однолітками і представниками протилежної статі. Головна потреба знайти самостійність і незалежність бажання прийняти на себе права і обов’язки дорослої людини.
Що робити батькам?
Раз і назавжди передати своїм дітям, які дорослішають, право вибирати друзів і коханих. При тяжінні до самостійності хлопці і дівчата потребують життєвого досвіду і підтримки старших. Багато важливих для них тем вони взагалі не можуть обговорювати з однолітками, їм зважає самолюбність. Батьки часто виявляються не готові до цього. І замість підтримки і ухвалення демонструють незадоволеність, критику поведінки, друзів, намагаються посилити контроль. Якщо Ваші дитині важко, кваліфікованийпсихолог допоможе в подоланні багатьох проблем. Але, дуже важливо щоб бажання отримати психологічну допомогу підлітком було добровільне, а не нав’язливе з боку батьків.Психологічна робота з підлітком відбувається як з дорослою людиною і тому повністю конфіденційна і не обговорюється з батьками підлітка.
Пам’ятайте, що основна потреба в юності – бути дорослим, самому ухвалювати рішення. Тому передайте своїм дітям відповідальність за їх власне життя. Це важко зробити. Але тільки такий крок сприятиме його розвитку, навчить відповідальності, підготує до самостійного життя, зробить упевненим в собі. Дозволяйте дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій, тільки так вона дорослішатиме.
Як оцінювати шкільні успіхи своїх дітей
Батьки у взаєминах зі своїми дітьми мають зменшувати хворобливість їхніх переживань з приводу невдач, допомогти їм емоційно долати ситуації, пов’язані зі шкільними оцінками. Похвала їм необхідна, але треба вказати на помилки, неточності.
Як ставитися до шкільної оцінки в сім’ї? як зробити так, щоб ваше ставлення позитивно впливало на вашу дитину, а не ще більше її пригнічувало?
Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один… два… десять… відчуйте спокій, рівновагу. Згадайте про свої колишні «успіхи». «постійте в черевиках» своєї рідненької дитини. А ось тепер можна починати розмову, а може… тільки послухати дитину, співчуваючи її бідам, а може… допомогти розібратися у складній теоремі, а може… Пам’ятайте, що спілкуватися в люті, роздратуванні – все одно, що включити в автомобілі «газ» і натиснути гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, педагогічний одвічний гріх. Ми очікуємо від дитини всього і негайно. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, як нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її – вона вчиться, але стає зубрил кою і ненавидить учіння, школу, а може й… вас.
Правило 3: безумовна любов. Ви любите свою дитину не зважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає їй бути впевненою у собі і долати невдачі. А як же ставитися до невдач?... Вона вас засмучує і… все.
Правило 4: не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка – достатнє покарання, тому й не доцільно карати за одні й ті ж самі помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5: щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибирати один – той, якого ви хочете позбутися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6: вибирайте найголовніше, порадьтеся з дитиною, почніть з ліквідації най значущіших для самої дитини шкільних труднощів. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, й переказу.
Правило 7: - головне: хваліть – виконавця, критикуйте – виконання. Людина схильна сприймати будь-яку оцінку глобально, вважати, що оцінюють всю її особистість. У ваших силах допомогти відокремити оцінку її особистості від оцінки її роботи.
Правило 8: - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її особистими вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та не успіхами сусіднього Івана.
Правило 9: не скупіться на похвалу, будуючи стосунки зі своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, котрого нема за що похвалити.
Правило 10: означає в морі помилок острівок успіху, на якому зможе триматися, вкорінюватися дитяча віра в себе та в успіх навчальних старань. Оцінювати дитячу працю потрібно індивідуально, тактовно. Саме за такої умови в дитини не виникне ні ілюзії повного успіху, ні відчуття цілковитої невдачі.
Правило11: ставте перед дитиною найбільш конкретні та реальні завдання, й вона спробує їх виконати. Не спокушайте дитину метою, якої не можливо досягти.
Правило 12: не рвіть останньої нитки. Досить часто дорослі вимагають: щоб зайнятися улюбленою справою, дитина повинна виправити свою успішність у навчанні. В ряді випадків така заборона має стимульний характер і справді спонукає дитину до навчання. Але найчастіше так буває, коли справи з навчанням не дуже запущені і до нього ще не втрачено інтересу. Якщо ж його вже нема, а в дитини є хобі, галузь живого інтересу, то її треба не забороняти, а всіляко підтримувати, бо це та ниточка, за яку можна витягнути дитину до активного життя в навчанні.
Для того щоб правила були ефективними, необхідно їх об’єднати: дитина має бути не об’єктом, а співучасником своєї оцінки. Її слід самостійно навчити оцінювати свої досягнення. вміння себе оцінювати є необхідним компонентом уміння вчитися – головного засобу подолання труднощів у навчанні.
ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ ПРО «БЕЗПЕКУ В ІНТЕРНЕТІ»
Вдосконалення інформаційних технологій створює умови для ефективного розвитку сучасного суспільства. Комунікаційні засоби стали невід’ємною складовою життя людей у всіх сферах діяльності. Мобільні телефони, комп’ютери та Інтернет, розширивши комунікаційні, просторові й часові межі, розкрили нові можливості для спілкування, освіти, праці, відпочинку та творчої самореалізації особистості.
1,8 млрд. людей у світі підключені до Мережі Інтернет. З кожним днем ця кількість зростає. Інформаційний світ захоплює не тільки дорослих, а й дітей. 96% дітей користуються Інтернетом.
Таблиця 1. Активність виходу дітей в мережу Інтернет, %
| Щодня | 3 рази на тиждень | 1 раз на тиждень | |
| 10-11 років | 10% | 75% | 15% |
| 12-13 років | 22% | 67% | 11% |
| 14-15 років | 34% | 54% | 12% |
| 16-17 років | 65% | 24% | 11% |
Є безліч можливостей використання інформаційних технологій — від са-мостійного складання досить досконалих програм, створення своїх сторінок у просторі Internet, дистанційного навчання до занурення у світ найкращих музейних колекцій, бібліотек. Виникають запитання: як впливає цей дивовиж-ний штучний інформаційний світ на психіку людини і, зокрема, дитини? За яких умов цей новий вид людської діяльності сприяє розвитку особистості, а за яких заважає?
Завдяки Інтернету діти та підлітки шукають необхідну інформацію для занять, завантажують музику та фільми, переглядають пошту, спілкуються з іншими користувачами Інтернету. Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп’ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.
Самостійне пізнання інформаційного світу дозволяє розширити коло інтересів дитини і сприяє її додатковій освіті, спонукає до кмітливості, привчає до самостійного розв’язання задач. Навчальні, розвиваючі та розважальні Інтернет-ресурси орієнтовані на дітей будь-якого віку. За їх допомогою діти в цікавій ігровій формі засвоюють основи письма та лічби, вчаться малювати та моделювати, привчаються до самостійної роботи і складають уявлення про навколишній світ. До завдань розвиваючих програм та ігор входить також удосконалення пам’яті, уваги, мислення, логіки, спостережливості, тренування швидкості реакції та ін. Існує багато ігор, що водночас мають виховну і освітню основу та здатні викликати інтерес дітей шкільного віку до економіки, соціології, історії, літератури.
Всесвітня мережа також задовольняє потребу підлітків у лідерстві. Діти, які добре знають комп’ютер та Інтернет, більш адекватно оцінюють свої здібності та можливості, вони більш цілеспрямовані та кмітливі.
Чим приваблює Інтернет дітей і підлітків?
- Різноманітне спілкування.
- Утамування інформаційного голоду.
- Пошук нових форм самовираження.
- Анонімність і віртуальна свобода.
- Відчуття спільності та приналежності до групи.
Діти засвоюють нові цифрові технології та вчаться вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Вони виявляють підвищену зацікавленість усім новим, найбільше піддаються впливу зовнішнього середовища. Тому увага батьків до Інтернет-безпеки дітей є дуже важливою.
Діти не можуть реально оцінювати рівень достовірності й безпеки інформації, що містить Інтернет-простір. На сьогоднішній день понад 60% дітей та підлітків щодня розмовляють в Інтернет-чатах. Троє з чотирьох дітей, що працюють в режимі он-лайн, готові поділитися приватною інформацією про себе і свою сім'ю в обмін на товари і послуги. А кожна п'ята дитина щорічно стає мішенню зловмисників. Доступність Інтернет-ресурсів для неповнолітніх диктує підвищені вимоги до якості, достовірності та безпеки інформації, що міститься в Мережі.
Незважаючи на загальні норми мережевого етикету, межі вседозволеності в інтернет-просторі ще достатньо широкі. Порушення соціальної адаптації та недостатня увага з боку батьків роблять віртуальний світ найбільш бажаним для дитини. Надання переваги віртуальному світу перед реальним справляє негативний вплив на психіку і здоров’я дитини та може погіршити не тільки зір, поставу та сон, але й викликати тривожність, дратівливість, соціальну дезадаптованість і узалежнену поведінку.
Тільки 24% дорослих перевіряють, які сайти відвідує їх дитина. При тому, що 87% батьків вважають, що повинні навчати дітей правилам безпечного користування мережею. Лише 11% батьків знають про такі онлайн-загрози, як “дорослий” контент, азартні ігри, онлайн-насилля, кіберзлочинність. Інститут соціології НАН України провів дослідження про те, наскільки серйозними є загрози, які підстерігають українських дітей в Інтернеті. Адже хоча рівень комп'ютерної грамотності зростає, багато батьків просто не розуміються на підводних каменях мережі для їх чад: 76% батьків навіть не цікавляться, які Інтернет-сторінки відвідує їх дитина . Дана статистика змушує замислитись. Батьки досить спокійно спостерігають неконтрольовані візити дітей в Інтернет. І наслідки такої поведінки вже є.
Таблиця 2. Ризики та небезпеки користування Інтернетом
| №п/п | Ризики онлайн-спілкування | Кількість дітей (%) |
| 1. | Побачивши в інтернеті рекламу алкоголю чи тютюну, хоча б раз спробували їх купити | 28% |
| 2. | Готові переслати свої фотографії незнайомцям в Мережі | 28% |
| 3. | Періодично потрапляють на сайти для дорослих | 22% |
| 4. | Без вагань погоджуються повідомити інформацію про себе і свою сім’ю | 17% |
| 5. | Відправляють платні SMS за бонуси в онлайн-іграх, не звертаючи уваги на їх вартість | 14% |
| 6. | Намагалися купити наркотики | 11% |
Слід також відмітити, що 79% дітей впевнені у тому, що вони достатньо інформовані про ризики в Інтернет та 67% навіть повідомили, що їм розповідали правила роботи в мережі. Основними інформаторами, за словами дітей, є батьки (59%), друзі (37%) та на останньому місці — вчителі (33%).
Аналізуючи результати цього дослідження, можна сміливо констатувати недостатній рівень інформування населення України щодо правил безпечної роботи в Інтернет.
До переліку Інтернет-загроз відносять:
- Комп’ютерну залежність;
- Розходження між реальним «я» і своїм Інтернет-образом;
- Доступ до небажаного контенту (дорослий контент);
- Інтернет-шахрайство;
- Зараження комп’ютера шкідливим програмним забезпеченням;
- Он-лайн насильство;
І все ж комп'ютер – це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей новому способу, простішому і швидшому, здобуття і обробки інформації.
Світова громадськість приділяє особливу увагу питанням безпеки дітей, що відносяться до найбільш вразливої категорії користувачів Інтернету. Міжнародні організації, уряди країн, різні структури створюють і підтримують програми, спрямовані на навчання грамотного і безпечного використання Інтернету дітьми.
Захист дітей та молоді від негативних інформаційних впливів є одним із державних напрямів української державної політики в галузі освіти. Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному та інтелектуальному розвитку або морально-психологічному стану дітей та молоді.
ПРАВИЛА Інтернет-БЕЗПЕКИ І Інтернет-ЕТИКИ ДЛЯ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ
- Ніколи не давайте приватної інформації про себе (прізвище, номер телефону, адресу, номер школи) без дозволу батьків.
- Якщо хтось говорить вам, надсилає вам, або ви самі віднайшли у мережі щось, що бентежить вас, не намагайтеся розібратися в цьому самостійно. Зверніться до батьків або вчителів - вони знають, що треба робити.
- Зустрічі у реальному житті із знайомими по Інтернет-спілкуванню не є дуже гарною ідеєю, оскільки люди можуть бути дуже різними у електронному спілкуванні і при реальній зустрічі. Якщо ж ви все ж хочете зустрітися з ними, повідомте про це батьків, і нехай вони підуть на першу зустріч разом з вами.
- Не відкривайте листи електронної пошти, файли або Web-сторінки, отримані від людей, яких ви реально не знаєте або не довіряєте.
- Нікому не давайте свій пароль, за виключенням дорослих вашої родини.
- Завжди дотримуйтесь сімейних правил Інтернет-безпеки: вони розроблені для того, щоб ви почували себе комфортно і безпечно у мережі.
- Ніколи не робіть того, що може коштувати грошей вашій родині, окрім випадків, коли поруч з вами батьки.
- Завжди будьте ввічливими у електронному листуванні, і ваші кореспонденти будуть ввічливими з вами.
Рекомендації батькам з профорієнтації
1. Інформацію про професійні плани дитини можна одержати тільки в ході відвертої розмови з нею, ні в якому разі не на бігу. Найкраще завести розмову як би «до речі». При цьому намагайтеся проявляти терпіння, такт і щиру зацікавленість.
2. Якщо старшокласник не може чітко сформулювати свої плани, треба спробувати зрозуміти, з чим це пов'язано.
3. Корисно запропонувати дитині попрацювати на осінніх або зимових канікулах, вибравши якесь конкретне заняття.
4. Якщо Вас засмучує професійний вибір дитини, не відмовляйте її і не забороняйте їй щось категорично. Намагайтеся з'ясувати, на чому грунтується її вибір.
5. Якщо старшокласник тільки мріє, а нічого не робить, треба допомогти йому скласти конкретний план, обговоривши, скільки часу у нього є і що необхідно встигнути.
6. Допоможіть своїй дитині підготувати «запасний варіант» на випадок невдачі на обраному шляху.
Немає проблем у тих мам і тат, чиї діти з ранніх років мріють про кар'єру лікаря, космонавта чи юриста і з завзятістю вивчають підручники, готуючись до вступу у вуз. Втім, за запевненнями фахівців, таких дітей меншість, набагато більше тих, у кого вибір професії викликає серйозні сумніви і труднощі. Що робити батькам у такій ситуації? Розгортати серйозну профорієнтаційну роботу! Причому питання про те, куди піти вчитися, краще починати вирішувати ще у 8-9-му класі.
Комментариев нет:
Отправить комментарий